Вхід

Самый лучший тренер в Киеве преподает восточные танцы Киев лучше всех в Киеве

Ціль 1. Подолання бідності

Завдання 1. Зменшити вдвічі питому вагу населення, вартість добового споживання якого не перевищує 4,3 дол. США за паритетом купівельної спроможності
Показник 1. Питома вага населення, вартість добового споживання якого не перевищує 4,3 дол. США запаритетом купівельної спроможності

Завдання 2. Зменшити на третину питому вагу бідного населення (за національною межею бідності)
Показник 2. Питома вага бідного населення (за національною межею бідності)

Тенденції минулих років

Проблема бідності в Україні є на сьогодні однією з найболючіших проблем соціально-економічного життя країни. З'явившись внаслідок кризових історичних трансформацій, зумовлених переходом до економіки ринкового типу, проблема бідності залишається актуальною і зараз, навіть за наявності позитивних зрушень в економіці країни.

Основними чинниками бідності в Україні є низький рівень заробітної плати (передусім – у сільському господарстві та у бюджетній сфері), пенсійного забезпечення, соціальної допомоги внаслідок неефективної системи її надання, а також високий рівень безробіття, особливо в окремих регіонах.

Законодавчо рівень бідності в Україні був визначений у 2001 році на репрезентативній і методологічно коректній інформаційній базі (за матеріалами обстежень домогосподарств, що проводяться Державним комітетом статистики України з 1999 року). Аналіз застосування різних критеріїв у міжнародній практиці дає підстави для висновку, що найбільш прийнятним є використання відносного критерію – 75% медіанного рівня сукупних витрат у розрахунку на одного умовного дорослого. Такий вибір враховує низький рівень життя населення України.

Протягом 2001-2002 років рівень бідності в Україні практично не знижується. За підсумками 2002 року до категорії бідних віднесено 27,2% населення, до категорії населення, яке живе у крайній бідності віднесено 13,7% (у 2001 році ці показники складали 27,2% та 14,9% від-повідно). Сучасний рівень погодинної заробітної плати у розвинених європейських країнах – 14-22 євро, тоді як в Україні – 0,65 євро, тобто нижчий у 22-33 рази. Значним залишається розшарування населення за рівнем грошових витрат: співвідношення величини сукупних витрат між 10% відсотками найбільш і найменш забезпечених громадян становило 6,9 рази у 2001 році та 6,8 - у 2002 році.

Склад бідних майже не відрізняється від складу населення, яке живе у крайній бідності: найбільше страждають багатодітні сім'ї та сім'ї з дітьми до 3-х років, сім'ї з непрацюючими дорослими (56% найбідніших сімей). Негативною тенденцією найгострішої бідності є зростання частки сімей з дітьми серед вкрай бідних. Ризик опинитися в умовах крайньої бідності змінюється в залежності від місця проживання (у сільській місцевості 42% складають бідні). Характерним є те, що серед бідних є працюючі особи працездатного віку, але слід зазначити, що особи з вищою освітою та/або високою кваліфікацією більш захищені від бідності.

За останні роки питома вага населення, яке живе в умовах крайньої бідності, зменшилась. Це відбулося внаслідок впливу ефекту економічного зростання та активної політики Уряду щодо підвищення саме мінімальних соціальних нормативів (мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, соціальної допомоги, стипендії).

Досягнута протягом останніх років макроекономічна стабілізація обумовила підвищення рівня життя населення, насамперед зростання реальних доходів населення та його купівельної спроможності. За 2002 рік приріст реальних доходів населення становив 21,2%, реальної заробітної плати - 18,2%, реальної пенсії - 12,1%. Цьому сприяло підвищення розмірів мінімальної заробітної плати майже на 40%, пенсій на 20%. У 2003 році також спостерігається зростання показника реальних доходів (за 9 місяців він становив 5,1%). Це обумовлено економічною активністю практично у всіх секторах економіки. Аналіз динаміки ВВП дає підстави зробити висновки, що з'явилися ознаки сталого підвищення реальних доходів населення України.

Забезпечується поступове наближення державних мінімальних соціальних гарантій до прожиткового мінімуму: мінімальної заробітної плати з 38,4% у січні 2002 року до 50,7% у січні 2003 року, мінімальної пенсії (разом з цільовою соціальною допомогою) з 29,5% станом на 1 січня 2002 року до 32,4% станом на 1 січня 2003 року і до 34,3% станом на 1 липня 2003 року.

Разом з тим, у вересні 2003 року більше ніж половині (53,6%) працівників, які працюють на підприємствах різних форм власності і господарювання, нараховувалась заробітна плата не вище прожиткового мінімуму для працездатної особи. Залишається значною диференціація в оплаті праці за видами економічної діяльності. Не забезпечено переходу до оплати працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки, не запроваджено мінімальну погодинну заробітну плату.

У 2002 році 86% домогосподарств здійснювало у середньому на місяць середньодушові витрати на суму, нижчу за офіційний прожитковий мінімум (для працездатних осіб 365 грн. на місяць).

Проблема бідності обумовлена низькими рівнями оплати праці, гарантованих державою соціальних стандартів (мінімальна заробітна плата, соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям) та безробіттям. Поширення бідності прямо пов'язано з рівнями економічного розвитку в регіонах, низькою платоспроможністю населення, нерівністю у розподілі ресурсів, ускладненим доступом до якісної освіти, особливо для молоді із сільської місцевості. Го-ловним чинником бідності у сільській місцевості є зловживання роботодавців монопольним становищем щодо працевлаштування, низький рівень правової грамотності більшості населення та його правова незахищеність, мала мобільність сільського населення. Бідність обмежуєдоступ громадян до медичного обслуговування та освіти, що є неприпустимим з точки зору забезпечення зростання людського капіталу.

В Україні функціонує значний сектор тіньової економіки, фінансові результати його діяльності не беруть участі у формуванні доходів державного та місцевих бюджетів, у наповненні фондів соціального страхування. Тіньова, офіційно незареєстрована діяльність викривлює статистику оплати праці та доходів населення. Окремі працюючі, зайняті у тіньових сферах економічної діяльності, отримують набагато вищі доходи, ніж це обліковується офіційною статистикою, і використовують їх виключно для особистого споживання. Внаслідок цього держава має обмежені ресурси для підтримки соціально уразливих верств населення. Це є підставою для збільшення диференціації між багатими та бідними. Обстеження домогосподарств за витратами недостатньо враховує вплив цього чинника на розшарування доходів у країні.

Аналіз існуючої ситуації в країні призводить до висновку, що подальше розшарування населення може викликати збільшення питомої ваги вкрай бідних, зростання масштабів застійної бідності, виникнення такого явища як хронічна бідність. Якщо ці процеси будуть розвиватися і надалі, рівень відносної бідності неминуче зросте до 45-47%, а глибина бідності до 50-55% за умови відсутності цілеспрямованої політики формування середнього класу та його основи – малого та середнього бізнесу.

Пріоритетність цілі

Поширення бідності в Україні обумовлює негативні демографічні тенденції, низький рівень народжуваності, масовий міграційний відплив економічно активного населення за межі країни. У свою чергу низький платоспроможний попит населення обмежує ємність внутрішнього ринку, гальмує розвиток галузей кінцевого споживання. Існуючий рівень бідності гальмує процеси інтеграції України у Європейське співтовариство. Тому подолання і профілактику бідності Уряд України розглядає як основу досягнення усіх стратегічних цілей.

Економічне зростання дає можливість спрямувати більше ресурсів на боротьбу з найгострішими формами бідності. Однак, у випадку несвоєчасного використання переваг економічного зростання, недостатньої концентрації ресурсів на розв'язання проблем бідності, невпровадження постійно діючих заходів боротьби з цим явищем, бідність, у тому числі і найгостріші її форми, не зникне навіть за умови сталого економічного розвитку.

Ключові заходи для досягнення цілі

Завдання подолання бідності передбачає втілення низки заходів для підвищення рівня життя бідного населення, усунення найбільш гострих проявів бідності та причин їх виникнення. Втім, не послаблюючи піклування про малозабезпечених, головні зусилля будуть спрямовані на створення умов для підвищення добробуту працюючого населення.

Соціальна політика країни пов'язує процес подолання бідності з підвищенням конкурентоспроможності економіки, технологічного рівня виробництва як основи зростання життєвого рівня працюючого населення та джерела підвищення рівня соціальної допомоги непрацюючому населенню. Усе це сприятиме розвитку внутрішнього ринку, зменшенню залежності економіки від мінливої зовнішньої кон'юнктури, а відтак – забезпеченню сталого зростання.

Суттєвим для подолання бідності в країні сьогодні є закріплення позитивної економічної динаміки, прискорення підвищення на цій основі соціальних стандартів. Іншою важливою передумовою є концентрація і спрямування ресурсів соціальної допомоги саме на ті верстви населення, які її конче потребують. Це вимагає посилення адресності соціальної допомоги, створення реєстрів її отримувачів.

Урядом розроблено Стратегію подолання бідності, яку було затверджено Указом Президента України 15 серпня 2001 року.

Основні напрями політики подолання бідності:

  • Створення економічно-правових умов для збільшення доходів і зростання економічної активності працездатних громадян. По-перше, потребує використання той величезний ресурс зайнятості, який гарантує розвиток малого і середнього бізнесу. Досі він гальмувався надмірним державним регулюванням, монопольним тиском великого бізнесу та виснажливими податками. По-друге, необхідно енергійне прискорення наступної фази радикальних реформ у податковій, бюджетній, адміністративній сферах. По-третє, потребує ефективної державної протидії монополізм на ринку праці у сільській місцевості. По-четверте, легалізація тіньової діяльності має величезні резерви щодо більш продуктивного використання ресурсів економіки для нагромадження та розвитку і завдяки цьому підвищення добробуту населення.
  • Запобігання успадкованої бідності, яка здебільшого притаманна сільському населенню, шляхом створення мережі дорадчих служб (правова освіта), підтримки нових виробничих відносин, обумовлених зміною форм власності на землю, покращання соціальної інфраструктури у сільській місцевості.
  • Підвищення ефективності системи соціальної підтримки уразливих груп населення шляхом реформування системи соціального захисту: посилення цільової орієнтації соціальних програм, удосконалення міжбюджетних відносин.
  • Запровадження замість пільг адресної соціальної допомоги згідно з критерієм малозабезпеченості, розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади, їх фінансових можливостей з відповідним перерозподілом відповідальності.

Зусилля Уряду спрямовані на подальше реформування пенсійної системи для забезпечення належного рівня життя людей похилого віку. Необхідно вдосконалити порядок резервування робочих місць для осіб з обмеженими можливостями. Нагальною потребою є удосконалення статистики бідності. Політика подолання бідності має поєднуватися з політикою становлення середнього класу як важливого чинника економічного та соціального прогресу. Розвиток громадянського суспільства є необхідною передумовою становлення середнього класу. Залучення територіальних громад до участі в процесі прийняття рішень, впровадження ефективних механізмів взаємодії громадськості та органів місцевої влади позитивно впливає на покращення рівня життя малозабезпечених верств населення. Сьогодення ставить нові вимоги до процесуподолання бідності.

Національне програмне оточення

  • Конституція України, статті 43, 44, 46 стосовно права громадян на працю, захист власних економічних і соціальних інтересів, права на соціальний захист

Закони України:

  • "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"
  • "Про зайнятість населення"
  • "Про оплату праці"
  • "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати"
  • "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"
  • "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"
  • "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"
  • "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
    працездатності"
  • "Про індексацію грошових доходів населення"
  • "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"
  • "Про прожитковий мінімум"
  • "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
  • "Про недержавне пенсійне забезпечення"
  • "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"
  • "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"
  • "Про соціальні послуги"

Укази Президента України:

  • "Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року"
  • "Про Стратегію подолання бідності"
  • "Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України"
  • "Про Концепцію дальшого реформування оплати праці"

Постанова та розпорядження Кабінету Міністрів України:

  • "Про затвердження Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності"
  • "Про затвердження заходів щодо реалізації в 2003 році другого етапу Стратегії подолання бідності".