Вхід

Ціль 2. Забезпечення якісної освіти впродовж життя

"Створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти"

Національна доктрина розвитку освіти

Завдання 1. Підвищити рівень охоплення освітою
Показник 1.1. Чистий показник охоплення освітою дітей 3-4 років у дошкільних навчальних закладах
Показник 1.2. Чистий показник охоплення освітою дітей 5 років у дошкільних навчальних закладах
Показник 1.3. Чистий показник охоплення початковою освітою дітей у віці 6-9 років
Показник 1.4. Чистий показник охоплення дітей повною загальною середньою освітою
Показник 1.5. Чистий показник охоплення вищою освітою осіб віком від 18 до 22 років
Показник 1.6. Чисельність випускників вищих навчальних закладів
Показник 1.7. Сукупний валовий показник осіб, що підвищують свою кваліфікацію та проходять перепідготовку

Завдання 2. Підвищити якість освіти
Показник 2.1. Частка діючих державних стандартів освіти, які відповідають вимогам європейської спільноти, %

Тенденції минулих років

Україна має традиційно високі показники освіти і значні досягнення у розвитку цієї галузі. Загальне охоплення освітою перевищує рівень країн з середнім доходом, а по деяких позиціях досягає рівня країн з високим рівнем доходів. Чисельність осіб з вищою освітою сягає (або більше) рівня багатьох країн з вищим, ніж в Україні, обсягом ВВП на душу населення. У той же час спостерігається скорочення кількісного і зниження якісного рівня дошкільної і загальної середньої освіти. Далекою від сучасних стандартів є освіта на селі. Вища освіта в Україні після її спаду у середині 90-х років відновила свою динаміку. Однак, набір до вищих навчальних закладів нижчий, ніж у ряді країн з трансформаційною або ринковою економікою, наприклад, у Польщі, Болгарії, Росії. Організаційні і фінансові механізми функціонування системи вищої освіти потребують удосконалення.

Дошкільна освіта

У 2001 році дошкільною освітою в постійних дошкільних закладах було охоплено 39% дітей відповідного віку, що на 18% менше, ніж у 1990 році. У період з 1997 року до цього часу значення показника стабілізувалось і коливалося в межах 38-40%. Найбільший вплив на зниження рівня охоплення дітей дошкільними закладами в період 1990-1996 років мало прийняття у 1992 році Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", згідно з яким сім'ї з дітьми отримали право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ще одним значним фактором зниження рівня охоплення дітей дошкільними закладами було зростання безробіттясеред жінок.

Необхідно підкреслити, що матеріально-технічні умовидля виховання дітей в дошкільних закладах не зазнали значних змін. Так, кількість дітей у таких закладах у розрахунку на 100 місць у 2001 році становила 90 осіб(107 осіб – у 1990 році, 76 осіб – у 1995 році, близько 70 осіб – у 1996-1998 роках), тобто вільними залишиласязначна кількість місць. Кількість дітей у розрахунку наодного педагогічного працівника залишається практичнона рівні 90-х років і становить 8 осіб (9 осіб – у 1990 році), тобто навантаження на одного вихователя навіть зменшилося.

У 2003 році вперше за останні два роки чисельність дітейу дошкільних закладах зросла на 5 тис., а показник охоплення дошкільним навчанням збільшився на 4% і становить 45% загальної кількості дітей дошкільного віку.

Щодо майбутніх тенденцій рівня охоплення дітей України дошкільною освітою, то не слід очікувати його значного підвищення, навіть за умови поліпшення ситуації з кількістю робочих місць для жінок та зростання рівня добробуту населення України. Законом України "Про дошкільну освіту", прийнятим у 2001 році, передбачено можливість здобуття дитиною дошкільної освіти в сім'ї. Для більшоб'єктивної характеристики рівня охоплення дітей дошкільною освітою доцільно відслідковувати охоплення дітей 3-4 років і 5 років у дошкільних навчальних закладах.

Загальна середня освіта

За даними Державного комітету статистики України у 2001 році рівень охоплення дітей України відповідного віку початковою освітою становив 99,2%. Цей показник є практично незмінним протягом останніх десяти років. Очікувати суттєвих змін в сторону збільшення чи зменшення значення цього показника немає підстав. Досягнення у 2015 році 100-відсоткового рівня охоплення дітей початковою освітою є цілком можливим.

Кількість учнів 10-12 класів, які отримували повну середню освіту у загальноосвітніх навчальних закладах, у 2001/2002 навчальному році збільшилась на 41,6% у порівнянні з 1990/1991 навчальним роком. Цьому сприяла необхідність виконання (починаючи з 1996 року) конституційної норми про обов'язковість в Україні повної загальної середньої освіти. Співвідношення кількості учнів 10-12 класів до чисельності постійного населення України 15-17 років у 2001/2002 навчальному році становило 56,9%.

При визначенні загального рівня охоплення дітей повною середньою освітою необхідно враховувати, що в Україні створено умови для здобуття повної середньої освіти у професійно-технічних навчальних закладах та на перших курсах вищих навчальних закладів І- ІІ рівнів акредитації(коледжі, технікуми, училища). Так, у 2001 році у професійно-технічних навчальних закладах з отриманням повної середньої освіти навчалося 346,1 тис. учнів, або 66% від загальної кількості учнів та слухачів професійно-технічних навчальних закладів. Із загальної кількості осіб, зарахованих до вищих навчальних закладів у цьому ж році, 86,8 тис. студентів, або 14,8%, закінчили основну школу із свідоцтвом про базову освіту. Таким чином, врахування дітей, які отримують повну середню освіту не лише у 10-12 класах загальноосвітніх навчальних закладах, а також і у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, суттєво збільшує значення показника охоплення повною середньою освітою (розрахунково до 90%). Показник охоплення дітей повною середньою освітоюу 2015 році досягне рівня 99%.

Вища освіта

У системі вищої освіти протягом останніх років спостерігається тенденція зростання числа студентів у вищих навчальних закладах. У розрахунку на 10 тисяч населення України у 2001/2002 навчальному році чисельність студентів вищих навчальних закладів склала 431 осіб (316 осіб у 1990/91 навчальному році). На початок 2003/2004 навчального року цей показник становить орієнтовно 485 осіб. Збільшено кількість вищих навчальних закладів на 10%. Чистий показник охоплення вищою освітою осіб віком18–22 роки становив у 2001 році 57,5%. У цілому чистий показник охоплення населення вищою освітою може бути наближений до рівня країн ЄС і збільшений до 67% у 2015 році.

Післядипломна освіта

Протягом останніх років продовжує зростати кількість фахівців, які підвищують свою кваліфікацію та проходять перепідготовку. У 2001 році у закладах післядипломної освіти навчалося близько 160 тис. осіб, що на 5% більше, ніж у 2000 році.

Подальшому зростанню рівня охоплення населення післядипломною освітою сприятиме розроблення та прийняття Закону України "Про післядипломну освіту".

Якість освіти визначається на основі державних стандартів освіти та оцінки громадськістю освітніх послуг. Для моніторингу виконання завдання щодо підвищення якості освіти доцільно використовувати такий показник, як частка діючих державних стандартів освіти, що відповідаютьвимогам європейської спільноти.

За даними, наведеними у глобальних Звітах з людського розвитку Програми Розвитку ООН за 2002 рік та за 2003 рік, індекс рівня освіти України (який є однією із трьох складових визначення індексу людського розвитку) у 2000 році становив 0,92, у 2001 році - 0,93. Середній індекс рівня освіти країн Східної Європи та СНД - 0,91. Індекс людського розвитку України у 2000 році становив0,748 (75 позиція серед 173 країн), а у 2001 році - 0,766 (80/175). У 1990 році ІЛР становив 0,797.

Заходи, спрямовані на забезпечення якісної освіти впродовж життя, дозволять досягнути рівня освіти в Україні до рівня країн Організації економічного співробітництва та розвитку, тобто прогнозується збільшення індексу рівня освіти до 0,97 у 2015 році.

Пріоритетність цілі

Прискорення глобалізаційних процесів наприкінці ХХ сторіччя стало каталізатором появи нового типу економічного середовища – економіки, що базується на знаннях. Спроможність країни до створення знань (у першу чергу наукових знань), їх розповсюдження та ефективного використання для розвитку виробництва і суспільства стають у такій економіці основними факторами зростання поряд з традиційними джерелами – інвестиціями та трудовими ресурсами, суттєво підвищуючи ефективність їх використання.

Забезпечення якісної освіти впродовж життя має важливе значення для подальшого розвитку України.

По-перше, у зв'язку з швидкими змінами в усіх сферах знань працюючим необхідно постійно розширювати свій світогляд, підвищувати рівень майстерності, навичок, оскільки зміна ідей, знань, технологій відбувається скоріше, ніж зміна покоління людей.
По-друге, існує нове джерело нерівності між людьми – люди, що не навчаються та періодично або безперервно не підвищують свою майстерність, є неконкурентними на ринку праці; а оскільки ринок праці постійно звужується, працівники повинні пристосовуватися до його тенденцій і навчатися усе активне життя.
По-третє, вартість отримання освіти з часом знижується, у той же час росте вартість додаткового вкладання коштів у підвищення компетентності та майстерності, і це вимагає перегляду моделі фінансування освіти.

Досвід розвинених країн доводить, що стара філософія освіти себе вичерпала– сьогодні освіта вже є не підготовкою до життя, як було 40-50 років тому, а власне і є способом життя. Людина повинна постійно вчитися, і саме навчання протягом життя стає формою захисту особистості проти невизначеності та непередбачуваностіу сучасному світі.

Міністри освіти країн ОЕСР у 1996 році визнали, що у ХХІ сторіччі освіта впродовж життя буде життєво важливою для кожного та має бути доступною для всіх. Визнання цієї політики обумовило зміни у підходах до реформування освіти на наступні роки, зокрема, фундаментальні зміни у навчальних програмах та педагогіці, зростання ролі мотивації до постійного підвищення рівня освіти. На конференції міністрів освіти європейських країн у Мілані (2003 рік) комісар ЄС Вівіан Редінг зазначила: "...соціальне і економічне зростання у Європі значною мірою залежить від політики в галузі освіти. Порівняно з минулим ця політика повинна враховувати новий елемент: технології, які застарівають кожні п'ять років. Таким чином, нам слідрозв'язати проблему: як заохотити європейських громадян до безперервної освіти".

Освіта впродовж життя є необхідною передумовою розбудови економіки на базі знань, економіки, що заохочує організації та людей пізнавати, створювати, розповсюджувати та використовувати знання більш ефективно для економічного та соціального розвитку. Суттєвий внесок у розвиток засад економіки знань було зроблено Саммітом Європейської Ради у Лісабоні (березень 2000 року), який серед стратегічних цілей розвитку Європейського Союзу до 2010 року визначив підготовку до переходу до цифрової економіки та суспільства, що базується на знаннях. Перший Форум з економіки знань, що відбувся у Парижі (лютий 2002 року) під назвою"Розбудова економікизнань – можливості та виклики для країн-претендентів на вступ до ЄС", фокусувався на підходах до формулювання політики по чотирьох складових економіки знань: економічного та інституційного режиму, освіченого та кваліфікованого населення, інформаційної інфраструктури та національної інноваційної системи. На Самміті Європейської Ради у Барселоні (березень 2002 року) європейські уряди зобов'язалися активізувати наукові дослідження та інновації шляхом збільшення видатків на ці цілі. Передбачається реструктуризація європейського наукового простору у дійсно конкурентний, мобільний дослідницький ринок, реалізація Інноваційної програми для Європейської спільноти, що сприятиме вільному обігу технологій поряд з вільним обігом товарів, і на цій основі просування та більш ефективне використання інновацій. Другий Форум з економіки знань у Гельсінкі (березень 2003 року) був присвячений впровадженню стратегій економіки знань у країнах Центральної та Східної Європи. Представники всіх запрошених країн-кандидатів, а також Росії, України та Туреччини у своїх доповідях демонстрували результати впроваджених програм і заходів по одній із чотирьох складових стратегії. За результатами досліджень доведено необхідність врахування п'ятої складової – держави як ініціатора та координатора впровадженняекономіки знань в усі сфери життєдіяльності країни.

Впровадження навчання впродовж життя необхідно для забезпечення динаміки генерування знань, посилення їх впливу на розвиток науки і техніки, економічне зростання та конкурентоспроможність. На перший план виходять питання залучення фінансових ресурсів, розширення не тільки державних джерел, а й різноманітних приватних фондів. Надання якісної освіти при обмежених фінансових ресурсах ставить питання ефективності їх використання, управління фондами, з іншого боку нагальною є потреба забезпечення доступу ширшого кола людей доотримання освіти у різних формах через отримання кредитів та грантів.

Сьогодні в Україні освіта перебуває у складному становищі, їй не вдалося уникнути наслідків економічної кризи. Знизився рівень фінансування з боку держави, в результаті чого продовжується відтік кваліфікованих кадрів з цієї сфери. Проблема підтримання і підвищення професійного рівня вчителів все більше загострюється. На всіх рівнях освітнього циклу відбулося зниження якості навчання.

Нагальним є вирішення питання доступу до якісної освіти, особливо вищої, яка все більшою мірою стає платною, тобто недоступною для сімей з рівнем доходу, що за межею бідності. Найбільш ускладненим є доступ до вищої освіти для випускників сільських шкіл. Можливості для отримання додаткових знань та підвищення кваліфікаціїз сучасних спеціальностей для більшості працюючих досить обмежені. Національною доктриною освіти передбачено широкий спектр заходів з оновлення традиційної освіти, у той же час структурно-інноваційне оновлення економіки, що вийшла на траєкторію зростання, вимагає суттєвих зрушень у рівнях підготовки робітників та спеціалістів, їх відповідності вимогам перспективних технологійта техніки.

Ключові заходи для досягнення цілі

Трансформація системи освіти в Україні вимагає послідовних дій для якісного та комплексного поліпшення з метою досягнення реальної відповідності сучасним вимогам. Концептуальні основи для такої роботи вже визначені у Національній доктрині розвитку освіти. Головне завдання полягає у тому, щоб забезпечити реальну, а не декларовану пріоритетність освіти.

Стратегічні напрями політики держави у розвитку освіти є наступними:

По-перше, модернізація системи освіти, спрямована на забезпечення її якості у відповідності до найновіших досягнень вітчизняної і світової науки, культури і вітчизняної практики.
По-друге, задоволення певних освітніх потреб людини впродовж її життя. Нагальне завдання, яке стоїть перед Україною, як і перед іншими країнами, - побудувати ефективну систему безперервної освіти впродовж життя.
По-третє, забезпечення конституційного права громадян на доступність і безоплатність освіти.
По-четверте, соціальне забезпечення і захист учасників освітнього процесу.
По-п'яте, утвердження державно-громадської системи управління, яка враховує тенденції децентралізації управління, регіоналізації освітніх програм, появи конкурентності освітніх послуг.
По-шосте, впровадження сучасних інформаційних технологій, які забезпечують доступ до високоякісних баз знань, розширюють можливості учнів і студентів до сприйняття складної інформації, а також застосування у широкому масштабі інноваційних педагогічних технологій.
По-сьоме, створення сучасної моделі фінансового забезпечення освіти на основі маркетингових стратегій і формування багатоканальних систем надходження коштів.

Освіта є базовою галуззю для переходу до інноваційної моделі розвитку економіки, для розбудови економіки, що базується на знаннях. Проблема удосконалення робочої сили сьогодні не вичерпується підготовкою працівників певних професій. Сучасна економіка, гнучкий ринок праці потребують нової якості освіти і професійної підготовки.

Першочерговим завданням є створення надійного механізму втілення і контролю за виконанням положень Національної доктрини розвитку освіти та інших законодавчих та нормативних актів України у галузі освіти. Необхідно завершити складання державних стандартів інфраструктурного забезпечення закладів освіти, забезпечити доступність і безоплатність дошкільної та середньої освіти, забезпечити доступність і рівність здобуття вищої освіти, надати допомогу малозабезпеченим сім'ям для оплати навчання, відновити кількісні та якісні параметри для нормування бюджетних коштів, впровадити різноманітні схеми недержавного фінансування освіти.

Для виконання визначених завдань, які стосуються підвищення рівня охоплення освітою, наближення рівня освітнього потенціалу населення України до рівня країн ЄС та підвищення якості освіти, необхідно здійснити цілу низкувідповідних заходів.

Підвищення рівня охоплення освітою

  • Оптимізація мережі навчальних закладів та збільшен-ня обсягів фінансування освіти
  • Виконання державних програм "Шкільний автобус" та "Вчитель"
  • Надання адресної державної допомоги учням і студентам з числа дітей-сиріт, інвалідів, малозабезпечених сімей та обдарованої молоді.

Підвищення якості освіти

  • Гармонізація діючої нормативно-правової бази України в галузі освіти з законодавством країн ЄС
  • Поглиблення інтеграційних процесів, розвиток партнерства і співробітництва між Україною і ЄС у галузі освіти
  • Завершення розроблення державних стандартів освіти
  • Впровадження сучасних інформаційних технологій, у т.ч. Internet, особливо у сільській місцевості; застосування комп'ютерних технологій при оцінюванні знань учнів та студентів, розвиток дистанційної освіти
  • Впровадження Державної програми інформатизації та комп'ютеризації професійно-технічних навчальних закладів, удосконалення підготовки педагогічних працівників для системи професійно-технічної освіти
  • Забезпечення підвищення якості підготовки кандидатів і докторів наук у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах
  • Заохочення роботодавців до участі у забезпеченні функціонування та розвитку професійно-технічної освіти, до працевлаштування випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів.

Необхідність поліпшення діяльності галузі освіти в Україні в даний час визнається практично всіма верствами українського суспільства.

Національне програмне оточення

  • Конституція України, стаття 53

Закони України:

  • "Про освіту"
  • "Про дошкільну освіту"
  • "Про позашкільну освіту"
  • "Про загальну середню освіту"
  • "Про професійно-технічну освіту"
  • "Про вищу освіту"

Указ Президента України:

  • "Про Національну доктрину розвитку освіти" (17.04.2002 р. № 347)