Вхід

Ціль 3. Сталий розвиток довкілля

Завдання 1. Збільшити на 12% частку населення, що має доступ до питної води
Показник 1.1. Частка населення, яке користується питною водою, що відповідає національним стандартам, у містах, %
Показник 1.2. Частка населення, яке користується питною водою, що відповідає національним стандартам, у сільській місцевості, %
Завдання 2. Стабілізувати до 2015 року забруднення повітря стаціонарними джерелами
Показник 2. Обсяг шкідливих викидів, що потрапляють у атмосферу від стаціонарних джерел забруднення, млн. тонн на рік
Завдання 3. Розширити мережу заповідників та природних національних парків до 10,4% від загальної території України
Показник 3. Площа природних біосферних заповідників та національних природних парків, % від загальної території України

Тенденції минулих років

Україна відноситься до країн, які мають суттєвий вплив на глобальну екологічну ситуацію за рахунок високого ресурсо- і енергоспоживання основними галузями господарського комплексу. За останні десятиліття відбувалися структурні деформації народного господарства, під час яких перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Рівень загального антропогенного навантаження на довкілля в останні роки мав тенденцію до зменшення. Протягом 1995-2002 років викиди забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел знизилися в 1,4 рази. При зростанні за останні три роки обсягів виробництва у основних галузях економіки це є результатом запровадження економічного механізму природокористування, зокрема встановлення індексованих (у зв'язку з інфляцією) нормативів зборів за спеціальне використання водних ресурсів та за забруднення навколишнього природного середовища.

Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у 2001 році становив 4,05 млн. тонн, у 2002 році - 4,06 млн. тонн, а у 2003 році очікується 4,10 млн. тонн. Така динаміка зумовлюється тим, що протягом останніх років відбувається поступове збільшення обсягів виробництва у паливно-енергетичному комплексі та промисловості, які є основними забруднювачами атмосферного повітря. За умови збереження в основному існуючих технологій, починаючи з 2003 року, відбуватиметься незначне зростання викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення на рівні 2% за рік, тобто приблизно в 3 рази нижче, ніж темпизростання промислового виробництва.

Реалізація заходів з поліпшення якості палива, заборона ввезення та реалізації бензину із свинцевими домішками та застосування екологічно чистих ресурсозберігаючих технологій дозволить утримати у 2003-2004 роках загальний обсяг викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення на рівні 2000 року - 1,95 млн. тонн.

Спостерігається тенденція зменшення обсягів скидів забруднених стічних вод у водні об'єкти. Протягом 1995-2002 років цей показник скоротився з 4,65 млрд. куб. метрів до 3,05 млрд. куб. метрів. Основними забруднювачами вод залишаються водогінно-каналізаційні господарства населених пунктів, очисні споруди яких перебувають у незадовільному технічному стані, перевантажені, із зношеним обладнанням, що потребує капітального ремонту та реконструкції. Обсяг забруднених стічних вод, що скидаються у поверхневі водойми, у 2000 році становив 3,31 млрд. куб. метрів, 2001 році - 3,01 млрд. куб. метрів, 2002 році - 3,05 млрд. куб. метрів. У 2003 році очікується незначне збільшення обсягу скидів забруднених стічнихвод у поверхневі водойми до 3,15 млрд. куб. метрів.

Пріоритетність цілі

Невирішеність різнопланових та багатоаспектних питань збереження довкілля може ускладнити сталий розвиток країни в цілому. Серед таких питань для України є збереження та поліпшення якості земельних та водних ресурсів, атмосферного повітря, різноманіття рослинного та тваринного світу, зниження енергоємності виробництва, а також реабілітація територій, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Одним із пріоритетних завдань діяльності Уряду є розроблення стратегії сталого розвитку країни. Спільні зусилля Уряду та громадськості мають бути спрямовані на подальшу реалізацію стратегії сталого розвитку, оскільки питання захисту навколишнього середовища торкається всіх сфер людської діяльності, кожної людини та її нащадків. До традиційного переліку нагальних проблем охорони навколишнього середовища, що вимагають негайного вирішення, таких як постачання якісної питної води, забруднене повітря, нераціональне використання родючих земель, ерозія ґрунтів, забруднення земель побутовими та промисловими відходами, забруднення водних ресурсів, погіршення стану прибережних територій, порушення екологічного балансу природних зон, додалися специфічно українські, обумовлені подіями на Чорнобильській АЕС.

Ключові заходи для досягнення цілі

Дії Уряду будуть спрямовані на розв'язання тих екологічних проблем, які призводять до негативного впливу на здоров'я людей та умови їх проживання. У першу чергу це питання якості (безпека) та кількості (наявність/доступ) питної води та забруднення довкілля. Також увагу буде сконцентровано на поліпшенні управління природними ресурсами, виконанні найголовніших міжнародних зобов'язань України у сфері довкілля. Проведення послідовної екологічної політики дозволить до 2015 року підвищити частку населення, яке матиме постійний доступ до безпечної питної води, причому розрахунки відповідного показника будуть спиратися на більш жорсткі стандарти якості води, ніж використані в обстеженні ЮНІСЕФ таДержкомстату України у 1999 році.

Основними діями Уряду щодо зменшення забруднення повітря будуть встановлення більшої вартості природо-користування взагалі і обсягів фінансування природоохоронних заходів зокрема. Це має призвести до активізації технологічного переобладнання у промисловості – основному забруднювачі повітря. Внаслідок цього, після зростання викидів до 2011 року їх обсяг до 2015 року має повернутися на рівень 2001 року.
Автотранспорт можна вважати одним із основних резервів зменшення викидів у атмосферу. Тому ключовими діями у цій сфері будуть наступні:
2004 рік – заборона обігу у будь-якому вигляді етилованого бензину;
2007 рік – обов'язкове встановлення каталізаторів на автомобільному транспорті з бензиновими двигунами та відповідний перегляд норм викидів шкідливих речовин у повітря;
2011-2015 роки – активне впровадження нових видів двигунів транспортних засобів (електричних, газових, спиртових, інжекторних тощо).

Важливим напрямом забезпечення сталого розвитку довкілля є збереження різноманіття рослинного та тваринного світу. Це необхідно не лише для поліпшення ресурсозабезпечення економіки держави та рекреаційної цінності території, але й з точки зору етичного виховання підростаючого покоління. Одним із показників моніторингуохорони природи є питома вага площі мережі національних парків та заповідників у загальній площі країни.

Згідно з Програмою розвитку національної екологічної мережі, затвердженою Верховною Радою України (Закон України"Про загальнодержавну програму формування Національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки"), у 2015 році частка земель природно-заповідного фонду має складати 10,4% загальної території України, проміжний показник у 2005 році – 7%. Розширити мережу національних парків і заповідників можна, перш за все, за рахунок створення нових національних парків у гірських районах Карпат, на узбережжях морів і великихрічок, у лісопарковій зоні великих міст.

Вдосконалення державної системи управління екологічною безпекою, зокрема реформування територіальних органів Міністерства екології та навколишнього природного середовища, реорганізація структури виробничихпідприємств сприятиме:

  • забезпеченню охорони та раціонального використання земель, покращенню якості атмосферного повітря
  • удосконаленню державної системи управління еко-логічною безпекою, а також створенню умов для забезпечення сталого розвитку України
  • оптимізації державної системи моніторингу довкілля та управління розвитком природно-ресурсного потенціалу
  • міжнародному співробітництву у природоохоронній сфері.

Особливе значення має гармонізація національного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища з законодавством ЄС, зокрема необхіднозабезпечити прийняття наступних найбільш важливих Законів України:

  • "Про Національний екологічний фонд"
  • "Про екологічний аудит"
  • "Про екологічне страхування"
  • "Про затвердження Загальнодержавної програми роз-витку мінерально-сировинної бази на період до 2010 року".

Національне програмне оточення

Кодекси України:

  • Кодекс України про надра
  • Гірничий Кодекс України
  • Водний Кодекс України
  • Лісовий Кодекс України
  • Земельний Кодекс України

Закони України:

  • "Про охорону навколишнього природного середовища"
  • "Про охорону атмосферного повітря"
  • "Про Червону книгу України"
  • "Про природно-заповідний фонд України"
  • "Про загальнодержавну програму формування Національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки"
  • "Про тваринний світ"
  • "Про рослинний світ"
  • "Про захист рослин"
  • "Про пестициди і агрохімікати"
  • "Про плату за землю"
  • "Про екологічну експертизу"
  • "Про відходи"
  • "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"
  • "Про поводження з радіоактивними відходами"
  • "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань"
  • "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
  • "Про питну воду та питне водопостачання"
  • "Про ратифікацію Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату"
  • "Про ратифікацію Поправок до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар"
  • "Про приєднання України до Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі"
  • "Про участь України в Конвенції про водноболотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів"
  • "Про ратифікацію Конвенції про ядерну безпеку"
  • "Про приєднання України до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення"
  • "Про ратифікацію Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів"
  • "Про приєднання України до Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці".

Екологічні програми:

  • Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки
  • Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води
  • Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні ("Заповідники")
  • Програма по припиненню в Україні виробництва та використання озоноруйнуючих речовин
  • Комплексна програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001-2005 роках
  • Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів
  • Загальнодержавна програма розвитку водного господарства.